17.01.2012 - 17 січня італійці святкують День абата святого Антоніо (Festa di Sant 'Antonio Abate). - 17 Січня 2012 - Вітання Привітання Побажання Поздоровлення Тости

17 січня італійці святкують День абата святого Антоніо (Festa di Sant 'Antonio Abate). Цей день відзначається у всій Італії, але особливо барвисті і широкі святкування проходять у південній та центральній Італії.

Святий Антоніо (St. Antonio) прославився тим, що став одним з перших, хто випробував аскетичне життя в пустелі, будучи повністю відірваним від цивілізації. Тому, його по праву вважають засновником чернецтва, нового духовного руху того часу.

Антоній з'явився на світ приблизно в середині 3 століття недалеко від Гераклеополя у Верхньому Єгипті. Він був сином багатих батьків і у віці двадцяти років залишився сиротою. Антоній роздав все своє багатство бідним і нужденним і присвятив себе виключно релігійним заняттям.

Серед християн був широко поширений аскетизм, стриманість, піст і молитви. Вони здійснювали ці ритуали в своїх сім'ях і не залишаючи будинку. Антоній же прославився тим, що став першим пустельником, який спробував жити в пустелі в суворих умовах. Він відправився в місце під назвою Нітра, яке було розташоване приблизно в 95 кілометрах від Александрії і вважалося одним з найсуворіших місць в західній пустелі. Там Антоніо долав спокуси, які змінювалися баченнями і жахаючим гулом. Але він стійко витримав усі випробування за допомогою молитов і віри в Бога.

Потім Антоніо знайшов собі житло в одній з гробниць, недалеко від його рідного села, де він прожив за замкненими дверима, підтримуваний деякими місцевими жителями, які приносили йому їжу. Через деякий час він став зовсім виснажений, змучений і знесилений, тоді друзі з найближчого села віднесли його до церкви.

Після одужання, Антоніо зробив чергову спробу і повернувся в пустелю. Пізніше він вирішив зовсім позбавити себе від суспільства людей і залишився в абсолютній самоті. Він перейшов Ніл, і на горі біля східного берега Піспір (зараз Дер ель Мемум) він знайшов стару римську фортецю, в якій замкнув себе і прожив у ній двадцять років.

Одного разу Антоніо вийшов з фортеці. Багато хто очікував побачити його виснаженим і позбавленим розуму, але він постав здоровим, спокійним і освіченим. Кожен був здивований тим, що він пройшов через всі ці випробування і вийшов духовно сльним.

Двічі Антоніо приїжджав до Олександрії: перший раз, щоб підтримати християнських мучеників, які піддавалися гонінням в 311 році, а другий раз - ближче до кінця свого життя, щоб читати повчання проти аріан.

Життя Антоніо закінчилося у віці приблизно 105 років. Коли Антоніо відчув наближення своєї смерті, він наказав двом своїм учням поховати його тіло в непримітному місці, щоб з його персони не зробили об'єкт поклоніння.